Праведник | Великий зрівнювач

Жив собі спокійно Роберт Макколл, працював у будівельному магазині, допомагав знайомим. Нічого примітного. Хіба що ніч він проводив не вдома у ліжку, а в кафе з черговою книгою зі списку ста обов'язкових до прочитання. Та ще все робив по годинах. Так і продовжував би Роберт спокійно і розмірено жити, якби бандити не відмовилися продати йому свою кріпосну. Але вони відмовилися ... А він твердо вирішив допомогти дівчині.

Незважаючи на сцени, які здається, гальмують розвиток подій, - хоча б запаковування й подальше розпакування пакетика з чаєм - стрічка тримає глядацьку увагу. У «зрівнювачі» не так вже й багато швидких дій (бійок, погонь), але чимала тривалість фільму абсолютно не дає про себе знати - напруга не спадає. І хоча тут є кочуючі з бойовика в бойовик штампи - накшталт бандитів, які пробираються по дому головного героя до його кімнати, - картина зберігає оригінальність, опис якої не вичерпується знаряддями вбивства.

Дензел Вашингтон створив образ людини, яка не боїться. Без всяких «нічого», «нікого» і «смерті». Просто: не боїться. В Роберті Макколлу є щось від машини. Так само - за допомогою пари штрихів - створюються і деякі епізоди фільму. І це скоріше знахідка, ніж діромаха. Питання в «зрівнювачі» викликають дві речі: жорстокість, не зовсім йде позитивному героєві, і дурість, зовсім що не йде його противнику. Той, як здається, мало не з самого початку розуміє, що суперник йому дістався досить і досить складний, але нічого оригінального в плані методів при цьому не використовує. Мабуть, це єдине серйозне упущення в «Праведнику».